І Володимир здійснив свою мрію. Зараз він не лише побачив та вивчив практично всі процеси, які відбуваються у гірничому департаменті та на його стику з металургією, а й координує роботу всього цього гігантського організму, здійснює оперативне керівництво процесами. Він – старший змінний диспетчер гірничого департаменту. А перед цим пройшов кілька етапів: попрацювавши диспетчером у наших кар’єрах, начальником зміни рудоуправління та диспетчером ГД.

Лише завдяки власним зусиллям, плани стають реальністю. Такою є життєва позиція Віталія Руденко, який нещодавно приєднався до команди амбасадорів «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Маєш мету? Досягай! Хочеш змін? Дій! Таких принципів у своєму житті дотримується амбасадорка підприємства, машиністка крана фасоносталеливарного цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг» Вікторія Нечепуренко.

У 2025 році на підприємстві вперше почали працевлаштовувати та навчати дівчат на професію «Помічник машиніста тепловоза». Це професія , у якій історично раніше працювали виключно чоловіки. Але сьогодення підштовхує нас до нових рішень і «АрселорМіттал Кривий Ріг» відкрило двері для жінок, які готові освоїти цю відповідальну роботу.

Сьогодні була непроста зміна. Оксана приїхала додому. Він зустрічав її на порозі, як завжди, її генерал. Оксана усміхнулася і поклала зморену руку йому на голову. Потім рука опустилася на спину, а далі – пухнастий хвостик. Котик радісно та ніжно мурчав свою вітальну пісеньку.

Пік фізичної форми припав на 2019 рік. Саме у тому році він став чемпіоном України, а потім ще й виграв Кубок України з рекордними для себе 250 кілограмами, хоча сам тоді важив менш ніж 95.

У січні 2024 року він знов повернувся за свій пульт, у своє крісло машиніста дистрибутора, змінивши військову форму, яку вдягнув на початку березня 2022 року, на спецодяг металурга «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«Нас тоді залишилося небагато. Початок великої війни. Дехто з хлопців зразу пішов до військкоматів. Хтось виїхав з міста тощо. Над креслениками шандорів ми працювали не до 16:45, а поки не зробимо. Багато інформації отримували телефоном, бо кожного разу виїжджати на місце просто не було часу. Наша команда впоралася, що можна ще додати?»

«Туристів серед рідних, близьких, друзів у мене раніше не було. Навпаки, коли я у голос мріяла про похід, всі з оточення знизували плечима: «Нащо воно тобі? Їздь собі на море, плавай, смажся на сонечку». Мені не дуже заходив той «тюленячий» відпочинок».

За лаштунками ремонту, або як майстерність та мета можуть змінювати реальність. Про це та інше розповідають два майстри коксового цеху № 1 КХВ Віталій Гуменюк та Олександр Вовк.