Заключним етапом стало бойове розгортання. Тут все було справжнім: пожежний автомобіль, збірка рукавів для пожежогасіння, командна робота, подача води під тиском, відчуття, що пожежний ствол от-от вирветься з рук. Несправжньою була лише сама пожежа. Замість полум’я – мішень. Чим більше води потрапить у отвір мішені, тим швидше вискочить поплавок, який сигналізує, що завдання виконано і умовну пожежу ліквідовано. Найкраще на цьому етапі виступили досвідчені коксохіміки. Друге місце у прокатників, третє – у «ЛМЗ», четвертими фінішували конвертерники, а п’яте місце посіли шахтарі.

Одним з найдинамічніших та найвидовищніших заходів Тижня охорони праці на «АрселорМіттал Кривий Ріг» стало тренування з гасіння пожежі та евакуації постраждалих на території Вуглепідготовчого цеху коксохімічного виробництва.
У тренуванні взяли участь працівники ВПЦ КХВ, співробітники медслужби нашого підприємства, а також рятувальники 4 Державного пожежно-рятувального та Державного воєнізованого гірничо-рятувального загонів.

Серед них – попередження, вчасне реагування та запобігання можливих ризиків на виробництві. З ними добре знайома та дотримується на своєму робочому місці – у корпусі шихтових матеріалів агломераційної фабрики – Олена Любецька, яка вже багато років працює дозувальницею.

Михайло з другом Толіком пішли записуватися на курси помічників машиністів тепловозу. Але хлопці запізнилися, групи вже набрали. «А якщо ми у вас на подвір’ї навчального комплексу посадимо сад?» – здивував викладачку Михайло. Сказано – зроблено. З миролюбівського розсадника хлопці привезли дерева, і незабаром вони вже прикрашали пустир. Така зелена акція дала результат, Михайло вивчився і став помічником машиніста.

«У Воловці зібралися найкращі українські армреслери, — згадує Дмитро. — Близько 800 учасників з різних областей України. Мені дісталися дуже непрості суперники. Найпотужніший з них — майстер спорту міжнародного класу, триразовий чемпіон світу, семиразовий — Європи, дворазовий володар Кубка світу серед професіоналів, легендарний харків’янин Тарас Івакін. Ми з ним боролися на правих руках. Обидва без поразок дійшли до півфіналу. А у півфіналі в мене, відверто кажучи, було небагато шансів. Тож тут я став третім».

– У мене є два основні меседжі. Почну з поганого. Двоє наших колег загинули минулого року на виробництві. Працівник копрового цеху впав з висоти, а співробітник підрядної організації отримав смертельне враження електричним струмом. Це на один смертельний випадок менше, ніж у 2023 році, але це не привід радіти. Ми маємо зробити все, щоб люди не гинули на виробництві. Особливо це неприпустимо, коли Україна втрачає своїх найкращих синів і доньок на війні. Тобто є величезне поле для роботи.

21 квітня у тренінг-центрі підприємства відбувся двіж. Команди цехів з ремонту та обслуговування металургійного устаткування №№ 2 і 4 мірялись вправністю володіння засобами, які убезпечують від падіння під час роботи на висоті з командами «Ливарно-механічного заводу» та підрядниками зі «Сталь Сервіс Груп». Головним арбітром був наш найвправніший фахівець підприємства щодо робіт на висоті, провідний фахівець з ОП Сергій Воінов, який протягом багатьох років вчить застосовувати засоби, які захищають від падіння.

Кілька днів тому поблизу населеного пункту Єлизаветівка Донецької області прийняв свій останній бій за свободу України наш колега. Командир стрілецького відділення, молодший сержант Павло Цвітков загинув 10 квітня 2025 року від отриманих ушкоджень, несумісних з життям, мужньо виконавши свій військовий обов’язок. До призову на військову службу він працював машиністом крана металургійного виробництва у конвертерному цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг».