Під руками – пульт управління. Перед очима – пульт-табло. Навколо лунають акорди з телефонних звуків, «живої» рації, клацання ричажків. Ми у диспетчерській станції Прокатна-2 Прокатного району, у гостях на робочому місці у Наталії Шершень, маневрової диспетчерки залізничного цеху № 1 нашого підприємства, яка нещодавно отримала найвищу відзнаку підприємства «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг»».

«Слухаю вас. Перемикаю стрілки. Відкриваю маршрути ». Наталія весь час у русі: відповідає на дзвінки, спілкується по рації, щось записує, передивляється, аналізує, одним словом, керує процесом. Усі дії вона робить впевнено та з великою увагою, адже керує роботою залізничної станції.

«Мені ніколи нудно не буває, бо щозміни я будую маршрути, приймаю залізничні склади, розформовую їх та знову формую, тобто, керую рухом поїздів та займаюсь маневровою роботою. Моя головна задача – забезпечення організації та безпечного виконання маневрової роботи на станції , своєчасне та безпечне обслуговування прокатного цеху № 3 та екіпірувального пункту залізничного цеху № 2, – розповідає Наталія Шершень. – Користуюсь пультом управління, а всю інфраструктуру – залізничні колії, стрілочні переводи та інші елементи станції, я бачу на схемі управління. Здається, за 41 рік своєї роботи саме тут, на цій станції, я вже все знаю. Але кожна зміна приносить нові знання та досвід. Свою роботу я б назвала творчою, але з математичною складовою».  

Ще у шкільні роки, коли настав час обирати професію, Наталія визначалася з двома напрямками, медичним та залізничним. Саме тоді вона побувала на днях відкритих дверей у тоді ще медичному училищі та політехнічному технікумі. Саме залізнична справа настільки припала їй до душі, що дівчина вирішила навчатися за цим профілем та опанувала спеціальність «Експлуатація промислового залізничного транспорту». Працювати на станцію Прокатна-2 прийшла за направленням.

«Пам’ятаю своє перше знайомство з підприємством – яке ж воно було великим для мене! А яким заплутаним! Я довго йшла і ледве знайшла свою станцію, – усміхаючись, говорить Наталія Шершень. – Теорія у навчальному закладі, то базова підготовка, а от практичних навичок я вже набула тут. Складну науку маневрової  диспетчерки опановувала на стажуванні, а коли прийшов час працювати самостійно, як же я хвилювалася. Та зміна пройшла спокійно, в робочому ритмі. Мені тоді всі, хто працює на станції, намагалися допомогти, підтримували мене, підказували  і морально були зі мною. Саме тоді я зрозуміла, це не просто моя робота, а улюблена справа, а колектив – друга родина. Адже тут я проводжу багато часу, хоча і працюю позмінно».

Зміну 24 лютого 2022 року Наталія запам’ятала особливо. Звістка про повномасштабну війну надійшла до неї о п’ятій ранку, коли вона у автобусі підприємства їхала на роботу. Моральний стан тоді у всіх був дуже пригнічений. Що буде сьогодні, завтра, що робити у майбутньому, як бути з роботою, сім’єю? Ці гострі питання тоді стояли перед багатьма людьми, і перед Наталією також. Але вона знала, що попереду зміна, і їй треба психологічно зібратися, налаштуватися на працю та випромінювати спокій і впевненість, адже диспетчерка – в серці станції, від неї залежить її чітка та безпечна робота.

«Бачите, як буває, екстрені ситуації психологічно, як кажуть, збирають мене до купи, а от коли прийшов час порадіти, я розхвилювалася. Це я кажу про моє нагородження відзнакою підприємства «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг», – говорить Наталія. – Для мене це було такою несподіванкою! Але дуже приємною. Коли мене запросили на святкування, я думала, що на мене чекає грамота, а тут таке… Як же мене усі вітали, і колеги, і мій син, і сестра, друзі! Це дуже зворушливо усвідомлювати, що твою роботу цінують. Це дорогого варте. А ще з’являється додаткова відповідальність, бажання працювати краще і вчити своїй справі учнів. Їх у мене вже багато. Та, сподіваюсь, що після війни їх буде ще більше».