Весна – це час оновлення природи. З початком весни українці масово виходять толоки, тобто на прибирання, благоустрій територій, на яких вони мешкають, відпочивають чи працюють. Серед працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» першими до організованого прибирання стали працівники транспортного департаменту.

Залізничний цех № 2 має чималеньку територію – навколо адміністративно-побутової будівлі, локомотивного депо, депо з ремонту вагонів, екіпірувальних пунктів. Тож, як кажуть, є де розвернутися. На толоку вийшло близько 50 працівників. Робота кипить. Хтось згрібає торішнє сухе листя, і величезні торби для його збирання швидко наповнюються одна за одною. Інші зішкрібають бруд з узбіч доріг та пішохідних доріжок. Кілька учасників зрізають молоду поросль, а інші заходилися білити стовбури дерев та бордюри.

«Про прибирання нам повідомили на оперативці, – говорить старший майстер з ремонту устаткування ЗЦ-2 Олег Данілейко. – Коли я оголосив це своїм колегам з локомотивної служби, то заперечень не було. Всі розуміють, що після зими це актуально. Дякую кожному за самовіддану роботу. Для себе стараємося. Нікого з-під палки не заставляємо, люди сумлінні, свідомі. Самі бачите – ніхто не сачкує, всі при ділі».

Я глянув навколо й ще раз пересвідчився в Олегових словах. Навіть сфотографуватися залізничників було важче вмовити, ніж гребти листя чи бруд. А от працівники автотранспортного управління фотографувалися охочіше. Ну а як же не сфотографуватися на фоні 12-тонної вантажівки, кузов якої вщент набитий сухим гілляччям, листям та іншим непотребом, який автомобілісти згребли зі своєї території. Підходжу ближче, і майстер з ремонту автомобілів, досвідчений та кремезний Віталій Саровський жартома простягає мені підібрану лопату. «Це ви мене хочете посвятити у рицарі?» – реагую на жарт. Сміємося всі разом, хоча й без того атмосфера позитивна, всі відчувають, що зробили добру справу.

«Раніше у нас була така традиція – прибирати територію, – говорить Віталій Саровський. – Але останніми роками, може після повномасштабного вторгнення, точно не пам’ятаю, якось ми про неї призабули. А даремно. Добре, що вона знову повернулася. Сьогодні плідно попрацювали. Я мешкаю у багатоповерхівці, свого двору немає, але є наш, який ми прибираємо гуртом із сусідами. Тож рука щодо прибирання у мене набита. Зараз підемо пообідаємо, трохи відпочинемо і візьмемося за виробничі завдання».

Біля будівлі управління транспортного департаменту також людно. Метуть, вантажать, вивозять сміття. Серед працівників – директор транспортного департаменту Андрій Олійник. Він старанно мете поріг будівлі. Запровадити «чисту» традицію – це його ідея.

«Я не дуже давно керую ТД, до цього працював у гірничому департаменті, – пояснює Андрій. – Саме звідти була перейнята традиція, яку там започаткував заступник генерального директора з виробництва (гірниче виробництво) Володимир Теслюк. Я вважаю себе його учнем, найкраще намагаюся переймати. Це не разова акція. Прибиратимемо щочетверга. Всі, починаючи з мене. А також слідкуватимемо за чистотою, бо, як відомо, чисто не там, де метуть, а там, де не смітять».

Вікторія Олійник працює начальницею відділу договірних і претензійних робіт управління залізничного транспорту. Її повсякденна робота – це договори, претензії, протидія недовезенням, крадіжкам на залізниці та ще багато такого, від чого голова йде обертом. Тож зараз у неї перезавантаження з користю.

«Ми із задоволенням підтримали ідею, – говорить Вікторія. – Бо хочеться, щоб навколо було чисто. Наступного четверга або будь-якого дня пропоную долучатися до нас колегам з інших департаментів. Впевнена, що кожен з нас зможе виділити пару годин, чи навіть кілька хвилин, щоб зробити цей світ гарнішим, чистішим, яскравішим».