А з ним й увесь південноукраїнський регіон.

Цьогоріч ми відзначаємо 145-ту річницю з початку промислового видобутку руди на Криворіжжі. Цьому присвячуємо низку наших статей. Сьогодні мова піде про Олександра Миколайовича Поля, видатну постать для нашого міста, який справедливо вважається засновником промислового видобутку залізних руд на Криворіжжі.

Дубова Балка відкрила «Нову Америку»

Ще здавна родючі криворізькі землі заохочували людей займатися землеробством, скотарством, рибальством, а багаті родовища залізних руд спонукали до промислового видобутку. Неодноразово тут працювали дослідники – академіки, професори, геологи, гірничі інженери тощо. Всі вони відзначали, що надра Кривбасу багаті на залізну руду, граніт, вапняк, мармур. Але далі наукових статей дослідження не зрушували з місця. Доленосний крок у промисловому видобутку руди зробив поміщик Верхньодніпровського повіту Олександр Миколайович Поль.

Олександр Поль народився у дворянській родині  підпоручика Миколи Івановича Поля та Ганни Павлівни Полетики, яка була праправнучкою сестри гетьмана Павла Полуботка. 20 серпня 1832 року у пари народився син Олександр, майбутній дослідник, археолог, краєзнавець, підприємець, меценат та громадський діяч.

Олександр Поль навчався у Катеринославі та в Полтаві, набував юридичних знань в естонському університеті, вільно говорив на шести іноземних мовах. По завершенню освіти Олександр Поль працював над введенням у нашому регіоні сільської та судової реформ. Але головним його захопленням стали історія, геологія, мінералогія та археологія.

Влітку 1866 року, коли Олександр Поль перебував у Кривому Розі, жителі селища Вечірній Кут показали йому велику печеру у Дубовій Балці, яку вони називали Гайдамацькою конюшнею, через те, що в ній одночасно могли перебувати кілька десятків людей із кіньми. На стінах печери було видно малюнки, виконані червоною фарбою, і предмети вжитку людей кам’яної доби. При вході до печери стояла споруда – то була давня плавильна піч.

Колись через Дубову Балку проходив Чумацький Шлях із західних районів України через Умань до Дніпра. За козацьких часів тут був зимівник, який згодом став селищем Вечірній Кут. Зараз цього селища вже немає. А Дубова Балка була одним з притулків запорозьких козаків.

На одній зі стін печери Олександр Поль помітив вихід на поверхню залізної руди з дуже високим умістом заліза. Він дуже зацікавився цим, і почав досліджувати місцевість. Знав би Олександр Поль тоді, що саме ця його прогулянка Дубовою Балкою та тамтешні знахідки стануть доленосними для нього, розбудять (ще й як!) промислове життя Кривого Рогу, місто, яке за часи Поля стали називати «Новою Америкою», та дадуть поштовх до розвитку всього нашого регіону.

Для розвитку залізного краю

Олександр Поль одразу зацікавився можливістю комерційних розробок залізної руди. На його прохання у 1872 році тут проводив дослідження відомий німецький гірничий інженер Лео Штрипельман, знайшовши поклади руди з вмістом заліза до 70%. Згодом на Криворіжжі працювали й інші фахівці. Розвідку залізної руди Поль проводив своїм коштом і витратив на це величезну на той час суму – понад 20 тисяч карбованців. Плани щодо розробки руди у Дубовій Балці у нього були «наполеонівські», тож у 1873 році Олександр Поль почав зводити там власну садибу, яка збереглася донині.

Олександр Поль розумів, що промисловий видобуток корисних копалин без належної логістики неможливий, тому став ініціатором будівництва Криворізької залізниці, яка з’єднувала Донбас із Кривим Рогом. Але здійснити цей проєкт йому не одразу вдалося. Перший потяг прокотився коліями залізниці тільки 18 травня 1884 року.

А для того, щоб довести вигідність видобутку знайденої ним руди, Олександрові Полю знадобилося цілих 15 років. Для гірничих розробок він викупив 20 тисяч десятин землі у поміщика Шмакова. А згодом, у 1881 році, Поль  із групою французьких підприємців заснував «Акціонерне товариство Криворізьких залізних руд» зі штаб-квартирою у Парижі. 

Це дало можливість відкрити у Дубовій Балці першу у басейні Саксаганську рудню. За рік з неї видобули 555 тисяч пудів руди. Ціна за пуд тоді становила 2 копійки. Вже наступного року 150 робітників рудника видобули 1 мільйон пудів залізної руди. На Криворіжжі розпочалася «залізна лихоманка».

Макет Саксаганського рудника кінця ХІХ ст. – першого на Криворіжжі

Про те, як під час неї у Кривбасі добували чорне золото, читайте у наших наступних статтях, які ми готуємо за матеріалами та у співпраці з Криворізьким історико-краєзнавчим музеєм.

Фото з Криворізького історіко-краєзнавчого музея та з відкритих джерел.